Перший день

Жовтень, туман над озером. Мія приїздить на арену на пів години раніше й першим ділом вітається з порожнім прямокутником на стіні, де колись висіло батькове фото. Далі на неї чекають руда медсестра, що б’ється з автоматом зі снеками, лікар, який призначає чай із трьома ложками цукру, і роздягальня, з якої на неї дивляться двадцять шість чоловіків.

Один не підводиться. Капітан Лукас Гейл перемотує стрічку на ключці й радить оглянути кожного, крім нього. Генеральна менеджерка тим часом зачитує пункт дванадцятий контракту, а ввечері «Вовки» виходять на лід проти «Лейквілл Гейтс». Мія стоїть біля лави з аптечкою й дивиться не на шайбу, а на ноги гравців.

Після сирени, на парковці під першим снігом, стається ще одне знайомство. Капітан суперників приїхав сюди на розвідку перед дербі. Він звідкись знає, як її звати, і бачив на льоду те саме, що й вона. Додому цього вечора Мії не хочеться: на столі в кабінеті чекають двадцять шість медичних карток.